Депопуляція України = репопуляція Польщі?

Депопуляція України = репопуляція Польщі?

Поки чиновники продовжують відкладати загальний перепис населення, стійка депопуляція через відтік робочої сили веде Україну до прірви і … рятує Польщу

Не встигли вщухнути святкові фанфари у зв’язку з набуттям Україною безвізу з країнами ЄС, як стали лунати тривожні сигнали від вітчизняних демографів. Актуальні демографічні процеси в нашій країні, такі як старіння, зростання смертності та зниження народжуваності і без того зумовлювали інтенсивне природне скорочення населення. Ніяк не сприяла підвищенню чисельності населення країни і трудова еміграція. Зникнення ж такого бар’єру, як візовий режим з Європою, зовсім змусило говорити про те, що депопуляція України стала стрімко прискорюватися. Так, за даними «Інституту демографії ім. М.В. Птухи », на 01.01.2017 р. чисельність населення без урахування окупованих територій становила вже близько 36 млн. осіб. Ця цифра значно менше офіційних даних Укрстату (42,6 млн.), який в своїх розрахунках продовжує спиратися на дані перепису ще 2001 року. До 2050 р., як стверджують демографи вже згаданого Інституту демографії, при збереженні актуальних тенденцій, чисельність населення України скоротиться до 27,9 млн. [1].

Ще на початку 2009 року, в розпал Всесвітньої фінансової кризи, доповідь Генерального секретаря ООН містила в собі примітну тезу. Вважаємо за правильне далі процитувати її повністю [2].

… Розвинені країни, навпаки, стурбовані зменшенням чисельності їх населення. У період 2009-2050 років чисельність населення в 45 з них, за прогнозами, зменшиться, в тому числі в Російській Федерації (на 33 мільйони чоловік), Японії (25 мільйонів чоловік), Україні (15 мільйонів чоловік), Німеччині (8,4 мільйона чоловік) і Польщі (7,7 мільйона чоловік). Тому для все більшого числа країн важливими проблемами стають проблема скорочення чисельності населення і проблема пов’язаного з цим прискореного старіння населення.

У 2009 році, чисельність населення України, за даними офіційної статистики, становила 46,05 млн. осіб. І цим даним, розрахованим по закінченні всього 8 років після останнього перепису, ще можна було вірити. Це означало, що за невтішними прогнозами, що прозвучали в доповіді генерального секретаря ООН, до 2050 року населення України мало становити 31 млн. осіб. І чисельність населення України і тієї ж Польщі, таким чином, до 2050 року приблизно б збіглася.

Депопуляція України – порятунок для Польщі?

З позицій сьогодення ми бачимо, що прогноз генсека ООН був оптимістичним для нашої країни. Адже він не міг враховувати чинника змін кількісного складу населення України, спровокованих війною на Донбасі, втратою контролю над Кримом і власне над частиною Донбасу. Не міг він враховувати і затяжну економічну рецесію економіки України, яка посилила трудову еміграцію населення України в сусідні країни. З огляду на те, що та ж Польща на сьогодні – провідний рецепієнт потоку українських «заробітчан», виходить так, що стрімка депопуляція України стримує депопуляцію Польщі. При тому, що загальні демографічні тенденції в частині природного приросту для обох країн останнім часом збігалися. За таким же параметром, як сумарний коефіцієнт народжуваності (СКР) Україна навіть була попереду – 1,51 народжень у однієї жінки за все її життя проти 1,36 для середньої мешканки Польщі. Втім, за іншими даними, розрив між Україною і Польщею за сумарним коефіцієнтом народжуваності не настільки істотний (таблиця 1) [3, 4].

Таблиця 1 Україна Польща
Всесвітня книга фактів ЦРУ, 2017 1,54 1,35
Дані всесвітнього банка, 2011 1,445 1,38
Дані ООН, 2015 1,5 1,3
Середнє значення 1,495 1,34

З огляду на те, що більшість українських заробітчан в Польщі традиційно є вихідцями західних областей України, не виключено, що вже в найближчий час Україна може втратити свою єдину перевагу перед сусідкою Польщею в демографічній статистиці. Нагадаємо, що саме в західних областях останніми роками фіксувалися найкращі показники народжуваності по країні.

Згідно звіту аналітиків авторитетної агенції Barclays, істотний наплив мігрантів з України забезпечує Польщі достатній запас робочої сили, необхідний для більш ефективного освоєння зовнішніх дотацій в економіку. На тлі демографічного старіння населення Польщі це виглядає для її економіки як віддушина. Для наочності експерти порівняли темпи зростання ВВП Польщі та Угорщини, в якій частка трудових мігрантів з України у порівнянні з показниками Польщі куди скромніше [5].

Ключова відмінність між Польщею та Україною в контексті депопуляції – та обставина, що якщо перша може компенсувати брак робочої сили за рахунок другої, то друга такої можливості не має. Всьому причиною стан економіки, який залишається сумним на тлі показників сусідніх держав. Щоб утримувати працездатне населення в своїх кордонах, Україна повинна показувати темпи зростання ВВП, які б істотно перевершували темпи зростання тих же Польщі та Угорщини (3,8% і 3,2% відповідно). Не кажучи вже про РФ, яка знаходиться під санкціями. Замість гіпотетично перспективних 6-7% зростання ВВП України показує темпи зростання, що поступаються не тільки показникам найуспішніших із сусідів, але і середньосвітовому показнику (3%). При цьому, за даними досліджень UkrSocStandart, значна частина українців їде назавжди не тому, що вони не бачать результатів реформ тут і зараз, як про це звикли думати. Насправді посилення відтоку наших співгромадян за кордон спровоковано тим, що люди просто зневірилися дочекатися змін хоча б завтра. Спостерігаючи безсистемність, слабкий темп реформ на тлі неодмінних проявів корупції, багато хто з українців втрачає останню надію на те, що вже на своєму віці застане докорінні зрушення.

Тож не дивно, що вже на початку цього року українські чиновники профільних відомств, таких як МЗС і Центр зайнятості, визнали, що на сьогодні за кордоном працює 5 млн. Українців [6]. За альтернативними, неофіційними оцінками, сумарна чисельність українців, які перебувають за кордоном, досягає 9-12 млн. осіб. У тій же Польщі тільки за офіційними даними на момент кінця 2016 року перебували 1,2 млн. українців. У порівнянні з минулими роками частка тих з них, хто не хоче повертатися додому, істотно зросла. Динаміка процесів трудової міграції з України в Польщу спонукає польських аналітиків робити кричущі висновки про те, що при збереженні демографічного і економічного статус-кво через 1-2 десятиліття на Україну чекає колапс. Як це зробив влітку минулого року директор відділу стратегії Warsaw Enterprise Institute і радник компаній польського оборонпрому Анджей Талага на сторінках Rzeczpospolita [7]. Він припустив, що українська держава може впасти ще при нинішньому поколінні, що буде мати дуже негативні наслідки для Польщі. Адже вона, таким чином, втратить буфер, що відокремлює її від кордонів з агресивною по відношенню до своїх сусідів РФ.

«300 років тому більшість територій нинішньої України представляли собою безлюдний степ. Хто знає, чи не станеться так знову. Не варто бити України, оскільки вона і так є ледь живою. Не сьогодні і не завтра, але, врешті-решт, вона може стати спустошеною, зі зруйнованою економікою і без сил для виживання », – пише автор.

У цій же статті Талага визнає, що, також перебуваючи в демографічній ямі, Польща, утім, має можливість поправляти своє становище за рахунок України.

Щоб перевірити реалістичність цих висновків, ми вирішили дослідити наявні цифри та прогнози. Для цього ми наклали на одну діаграму вже згаданий прогноз чисельності населення ООН для України і Польщі від 2009 року (сценарій, що не відбувся), актуальний прогноз Інституту демографії ім. Птухи та розрахунки темпів зниження чисельності населення двох країн від UkrSocStandart. В якості контрольного періоду найзручніше, виходячи з наявних вступних даних, було взяти 4 роки. Ось що з цього вийшло (див. діаграму).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Отримані розрахунки показують, наскільки тепер далекими є існуючі тенденції до зміни кількості населення України навіть від песимістичного прогнозу ООН, за версією 2009 року. Та найцікавішим є те, що актуальні темпи зменшення чисельності населення Польщі в свою чергу навпаки – сьогодні не такі критичні, як прогнозувалося в згаданій доповіді. Починаючи з 2013 року добре видно, що у випадку з Польщею говорити про «падіння чисельності», як у випадку з Україною, явно недоречно. Має місце хіба що незначне зниження на рівні 10 тис. осіб на рік. Що це як не вплив трудової еміграції українців?

Подальші розрахунки показують, що при збереженні актуальної динаміки до 2050 року чисельність населення обох країн ніяк не зможе перебувати на одному рівні. Навпаки, буде мати місце явна перевага Польщі. Чисельність її населення, що залишиться на рівні 37-38 млн., випереджатиме чисельність населення України приблизно на 10 млн. осіб.

Чи можна виправити становище за млявого темпу реформ?

У світлі вищесказаного видно, що в умовах, коли реформи в економіці не поспішають давати плоди, нашій країні нічого не залишається, окрім як стимулювати потоки чужоземної робочої сили. До самого останнього часу Україна була (і залишається) привабливою для іноземних громадян працездатного віку лише як країна-транзит для подальшої міграції в Західну Європу. Найбільш наочний приклад – навчальна міграція студентів з країн Середньої Азії та Близького Сходу. Її стійка тенденція до поступового зростання, очевидно, утримує нашу освітню галузь від реалізації давно озвучених кроків зі скорочення і оптимізації непотрібних внутрішньому ринку «зайвих вишів». Студенти це, зрозуміло, лише мала частина більш загального транзитного потоку трудових мігрантів з азіатських країн до Європи, яких могла б рекрутувати українська економіка. Однак якщо ще в 2010-2012 роках Україна визнавалася одним з найбільших транзитних коридорів, то після подій 2014 роки ситуація дещо змінилася.

Сьогодні все виглядає так, що якщо Україна дійсно зацікавлена ​​в поверненні своїх громадян завтра, необхідно прискорюватися з реформами вже сьогодні. Для цього потрібно хоча б короткостроково стимулювати появу потоку робочої сили на заміщення тих, хто вибув. Але навіть щоб вірно зробити всі розрахунки в рамках даної стратегії, країна потребує достовірної статистичної інформації. Надій на соціологічні дослідження навіть на основі посилених, багатотисячних вибірок мало. Сама по собі вибірка виступає микромоделлю генеральної сукупності. Не маючи достовірних даних про неї, побудувати максимально точну за структурою вибірку не вдасться – якою б вона не була за принципом формування – повністю випадковою або невипадковою, квотною. Виходить замкнене коло.

В якості швидкої альтернативи міг би виступити перепис домогосподарств України. З огляду на те, що середній кількісний склад української сім’ї принципово змінитися не міг, це дозволить, принаймні, більш-менш точно вивести цифру наявного складу населення України. До слова, шляхом нехитрої проекції даних, наявних по проникненню мережі Інтернет в Україні, вже зараз можна з деякою помилкою встановити, що населення України швидше за все сьогодні становить 36-38 млн. осіб. Однак це тільки те, що стосується загальної кількості. Для розробки державної програми репопуляціі (цей термін з біології, що означає «відтворення популяції», влучно описує цілі, які сьогодні мають бути серед ключових для уряду) необхідно знати всеосяжну картину.

Той факт, що багато «заробітчан» не поспішають зніматися з обліку в Україні, не забезпечивши собі відчутних легальних перспектив ПМЖ за кордоном, не залишає можливості сподіватися на точне вимірювання складу населення інакше як за допомогою загального перепису населення. Його ж, як уже було зазначено, в останній раз було проведено 16 років тому. Наступні неодноразові перенесення під приводом одвічної нестачі коштів призвели до того, що було порушено цикл перепису населення. Слідуючи рекомендаціям ООН, він повинен становити в середньому 10 років.

Курчат після виборів рахують?

Загальний перепис населення – захід дійсно дорогий, і може обійтися в кілька мільярдів гривень. Втім, на думку вітчизняних демографів, було б бажання, а заощадити кошти завжди можна, взявши до уваги методологічні новації розвинених країн [8]. Бажання провести перепис в самий найближчий час особливо не спостерігається, враховуючи, що ані правляча партія, ані її представник Президент країни питання збереження влади для себе ще не вирішили. На думку деяких іноземних оглядачів, оскільки Україна поки не може забезпечити високооплачувані робочі місця до чергових виборів, зростання української трудової міграції в Європу навіть вигідне президенту Петру Порошенку. Зниження навантаження на ринок робочої сили знижує і безробіття, а з ним – знижує і протестний потенціал з боку працездатного населення. «Трудова міграція перетворюється в короткотермінове політичне рішення», – пише Джеймс Брук для Atlantic Council [9].

В умовах, коли результат виборів – питання не вирішене, марно сподіватися на те, що влада зважиться на проведення перепису раніше, ніж після закінчення подвійного циклу (20 років). Відсутність надійних даних про розподіл осіб старше 18 років, не дозволяє також відкоригувати виборчі списки, що створює простір для махінацій під час підрахунку голосів на виборах.

Існує, однак, і інша думка, згідно з якою владі України вигідніше навпаки, провести загальний перепис населення вже в найближчому 2018 році. Вся справа в тому, що, зафіксувавши переписом значне зниження населення в найближчі кілька років, ще можна буде пояснити це наслідками подій 2014 року в Криму і на Донбасі. Надалі – в разі значних розбіжностей даних перепису і поточного обліку – це буде неможливо, і владі доведеться брати відповідальність вже тільки на себе, визнавати і пояснювати свої прорахунки [8]. Прийнята на сьогодні постанова Кабміну України має на меті проведення перепису в 2020 році. Залишається сподіватися, що ця компромісна дата вже точно буде остаточною. Тактична ж ставка на депопуляцію, від якої поки що виграють лише наші сусіди, поступиться місцем стратегічному руху до репопуляціі.

Примітки

[1] Прогноз Института демографии и социальных исследований им. М.В. Птухи без учета временно оккупированных территорий

[2] ООН. Экономический и социальный совет. Комиссия по народонаселению и развитию. 42 сессия. 30.03-3.04.2009. Мировые демографические тенденции. Резюме доклада Генерального секретаря. – E/CN.9/2009/6

[3] На сайте: https://www.cia.gov/library/publications/the-world-factbook/rankorder/2127rank.html?countryName=Russia&countryCode=rs&regionCode=cas&rank=197#rs

[4] На сайте: https://data.worldbank.org/indicator/SP.DYN.TFRT.IN

[5] Аналітики Barclays: українські мігранти підтримують зростання економіки Польщі. На сайте: http://www.eurointegration.com.ua/news/2017/08/19/7069959/

[6] За рубежом работает 5 млн. украинцев – Госслужба занятости. На сайте: https://zn.ua/UKRAINE/za-rubezhom-rabotaet-5-mln-ukraincev-gossluzhba-zanyatosti-238665_.html

[7] Talaga: Ukraiński step pomału nas wciąga. На сайте: http://www.rp.pl/Rzecz-o-polityce/307189914-Talaga-Ukrainski-step-pomalu-nas-wciaga.html#ap-1

[8] Нас миллионы или тьма тьмущая. На сайте: https://zn.ua/internal/nas-milliony-ili-tma-tmuschaya-263564_.html

[9] Ukrainians’ Stock Soars in Central Europe as Employers Vie for Labor. На сайте: http://www.atlanticcouncil.org/blogs/ukrainealert/ukrainians-stock-soars-in-central-europe-as-employers-vie-for-labor


Денис Под'ячев

маркетолог, соціолог, політолог

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *