Мета і методологія
Висновки
Дослідження дозволило зробити наступні ключові висновки (з коментарями від експертів в галузі психології):
Від 51% до 60% респондентів демонструють наявність ознак ПТСР за різними оцінками результатів тесту PCL-5. І є всі підстави припускати, що цей показник надалі тільки зросте, оскільки:- Під впливом механізму дисоціації (або емоційної амнезії) ПТСР маріупольців виявився комплексним та водночас відкладеної дії, коли спочатку людина відчуває радість від порятунку, а потім під важкістю тягаря невирішених завдань адаптації на новому місці і взагалі пошуку цього місця ознаки ПТСР починають посилюватися (думка Світлани Лукомської, кандидата психологічних наук),
- Починаючи з 24 лютого 2023 року маріупольці увійшли у цілий місяць сумних тригерних дат, коли чи не щодня ті, хто вибрався з пекла, відзначали роковини тих або інших стресових подій.
Серед ознак ПТСР, які суттєво загострилися в маріупольців (за результатами проходження тесту PCL-5) виявилися такі:- Думки та спогади, що повторюються і турбують (нав’язливі картини – «флешбеки» пережитого),
- Відчуття пригнічення, смутку, коли щось нагадує стресовий досвід блокади Маріуполя,
- Сильні негативні емоції (страх, жах, злість, почуття провини або сором),
- Проблеми із засинанням або нічні прокидання.
Було підтверджено традиційно високий вплив статевого чиннику – серед жінок показник наявності ознак ПТСР суттєво вищий. Процес неприйняття травм працює у більшості чоловіків. Чоловіки у зв’язку з маскулінними проявами схильні вдавати, що все добре, тому що суспільство призвичаїло до того, що вдавати слабкість погано. Хлопчикам з дитинства кажуть: “Не плач, чого ти як дівчисько”. І цей патерн закріплюються на все життя (думка Оксани Коливанової, психолога, спеціаліста з вивчення ПТСР, яка сама пройшла через досвід блокади Маріуполя).
Серед обраної групи чинників, здатних викликати ознаки ПТСР, найбільший вплив показало фізичне травмування (своє або близьких). Це підкреслює рівень загрози життю та здоров’ю маріупольців від вогню високої щільності, який ворог спрямовував на житлові квартали. Найбільш вражаючою обставиною блокади більшість опитаних назвала авіабомбування.
Попри вражаючу кількість тих, хто сказав, що зміг би повернутись на ПММ до Маріуполя (86%), реальність, скоріш за все, буде дещо іншою. Повернення можливе тільки після деокупації міста і для значної частини маріупольців воно буде ритуальним (з метою прощання з подвір’ям, будинком або містом в цілому), а також з метою перезахоронення рідних або вирішення майнових питань. Ті ж, кому не завадить повернутись назовсім біль спогадів, робитимуть це поступово і лише по мірі налагодження в місті ключових умов для життя (своє житло, робота за фахом, відновлення міської інфраструктури).
Опитані з наявністю ознак ПТСР частіше схильні скаржитись на такі розлади як тахікардія, невроз шлунку, задишка, на появу нових хронічних захворювань. Вони також частіше змінюють місце проживання та як правило не будують конкретних планів на майбутнє. Але це зв’язок двосторонній. Подальша невирішеність питань здоров’я, постійних місця проживання та місця роботи подовжує в людей наявність ознак ПТСР. Це ключовий висновок дослідження.
У фокус соціологічних досліджень не потрапляють діти. І це проблема, оскільки якщо в одного з батьків є посттравматичний стресовий розлад, то він зазвичай є і в дитини (думка Наталії Шайхутдінової, ГО “Центр соціально-культурного розвитку”, сама пройшла через досвід блокади Маріуполя). Виникає загроза появи успадкованої травми. У дітей, які пережили блокаду Маріуполя, спостерігається погіршення пам’яті, уваги, з’являється апатія, емоційна відстороненість, їм важче потоваришувати з однолітками, вони втрачають інтерес до навчання, є випадки регресії («відкати») у розвитку. Це накладає додаткове навантаження на дорослих, яким потрібно подбати про боротьбу з наслідками стресу як самим, так і в їх дітей. Дорослі не завжди визнають проблему та звертаються за професійною допомогою фахівців, а на додаткові секції в них бракує грошей. Допомогти підвищити дітям стресостійкість могла б фізична активність, але для цього потрібне створення відповідних умов (думка Світлани Федорченко, Маріупольський міський ліцей, сама пройшла через досвід блокади Маріуполя). Своєчасно не пропрацьований ПТСР у дорослого може призвести до того, що його дитина вже у підлітковому віці почне переймати роль дорослого. І це само по собі є проблемою, оскільки якщо ця модель закріпиться, то у дорослому віці вже у своїх сім’ях такі люди матимуть проблеми з побудовою особистих кордонів, комунікацією та взаємодією з чоловіком/дружиною та дітьми (думка Оксани Коливанової).
Хоча дослідження не зафіксувало залежності між наявністю ознак ПТСР та актуальним місцем перебування людини, потрібне посилення психологічної підтримки маріупольців, які евакуювалися на підконтрольну частину України. Потрібне збільшення підтримки маріупольців у питаннях суспільної адаптації. Зокрема це стосується допомоги у вирішенні завдань пошуку постійних житла та місця роботи, оскільки це подовжує ПТСР маріупольців. Більше того, слід враховувати, що нами зафіксовано лише ознаки (симптоми) ПТСР. Формування травми в містян ще триває, і далеко не всі з них без отримання вчасної психологічної допомоги зуміють її подолати. На виході ми можемо отримати нехай і менший за 60% показник людей із сформованим ПТСР, подолати який вже буде куди важче. Про ймовірні в такому випадку суспільно негативні наслідки годі й говорити.
