Чому втрати рф у війні не призводять до протестів в її регіонах

Чому втрати рф у війні не призводять до протестів в її регіонах

Неспроможність України (принаймні поки що) встановити умови прямої загрози для більшості громадян держави-агресора не сприяє посиленню в них бажання якнайшвидшого закінчення війни. Соціологічні дослідження переконливо свідчать: росіяни готові терпіти “незручності війни” й надалі. Проти так званої “другої хвилі мобілізації”, скоріш за все, ніяких протестів не буде. Величезні ж кадрові втрати армії в такому атомізованому суспільстві як російське нікого не жахають. Хоч там як збільшується кількість некрологів, якщо це не торкається особисто – отже, не біда. Все у керівництва державою “йде по плану”.

Друге, про що все частіше говорять – максимальні показники втрат найчастіше припадають на найбідніші регіони. Далеко не останній стимул брати участь у загарбницькій авантюрі путіна для його солдат це гроші. Тому велика кількість некрологів відносно вихідців з бідних Бурятії або Забайкалля не викликає подиву. Мовчазне ж їх сприйняття тамтешнім населенням цілком відповідає політичній традиції. У Росії політичний протест може бути прямо пов’язаний з рівнем життя населення. Тобто що вищий рівень життя, тим вища протестна активність. Про це навіть констатували російські ж науковці (1).

До чого тут Дагестан

На цьому тлі вересневий вибух протестів у також далеко не найбагатшому Дагестані (56 місце серед регіонів за рівнем життя, 2020), де протягом тижня чи не щодня на мітинги проти “часткової мобілізації” збиралися сотні людей, куди зручніше було пояснювати етно-релігійним чинником (“південний народ”, посилання на волю Аллаху в закликах тощо). Якщо додати до того, що хвилі протестів в Дагестані передував виступ 21 вересня проти мобілізації кількох десятків жінок в Грозному (Чечня, 74 місце за рівнем життя, 2020), сумнівів у вирішальному впливі культурної складової не залишалося.

Та чи дійсно справа була в “гарячій південній крові”? Чому хвиля протестів широко не охопила ту ж саму Чечню, з якої власне починалися? Або інші республіки Північного Кавказу?

Якщо важко впливати на почуття фізичної безпеки населення противника, яке толерує безумство свого фюрера, важливо враховувати весь можливий спектр чинників, притаманних його протестній активності в мирний час. Є всі підстави припускати, що кремль враховує не тільки суспільні настрої своїх громадян, яким полоскає мізки, але й доробок своїх вчених в галузі суспільних наук. 

А вони зокрема в 2012 році побудували регресійну модель впливу географічних, технологічних та політичних факторів на потенціал акцій протесту в регіонах росії. Основний висновок полягав в тому, що в регіонах з нижчою щільністю населення, холодним кліматом та меншою щільністю дорожнього покриття спостерігається нижча протестна активність (2). Оскільки в таких регіонах значно слабшою є “щільність” міжособистих зв’язків (велика соціальна дистанція), відповідно нижчою є й можливості протестної комунікації (3). Це особливо важливо в умовах контролю за ЗМІ в недемократичних режимах, де на перший план виходить “сарафанне радіо”. 

Враховуючи вказані обставини, можна передбачити, що один і той самий тригер – збільшення кількості повідомлень про загиблих земляків – з різною вірогідністю викличе антимобілізаційний рух.

Накладання параметрів “щільність населення по регіонах рф” та “підтверджені (некрологами) втрати”* показують, що всі суб’єкти розбиваються на три умовні категорії: а) мала щільність/мала або середня кількість втрат (це переважна більшість – 62 регіона), б) мала щільність/велика кількість втрат (6 регіонів), в) велика щільність (від 50 осіб/км кв.)/мала або середня кількість втрат (10 регіонів). На цьому тлі вибивається Дагестан, який показує велику щільність населення при великій кількості втрат.

* за даними “Медиазона” (https://zona.media/).

Спроба визначити шляхом множення одного параметру (щільність населення) на другий (кількість втрат) регіон, що йде “на другому місці”, успіху не мала. “Друге місце” виявилося розділеним аж між 5 регіонами. Це Чечня, Татарстан, Ростовська, Челябинська та Самарська області. Всі набрали приблизно однаковий показник (вдвічі менший, до речі, за показник Дагестана).

Висновки

Цей кабінетний аналіз дозволив зробити два висновки:

а) навряд чи за умов проведення “другої хвилі мобілізації” кремлю загрожує спротив на рівні регіонів,

б) ймовірно, чинник “щільність населення” враховується при формуванні мобілізаційних планів. Це дозволяє зрозуміти, чому з більш густонаселених регіонів не так активно “витягують” гарматне м’ясо.

І найголовне, слід робити поправку на те що кількість оприлюднених некрологів приблизно вдесятеро менша за дійсні втрати росіян. Міноборони держави-агресора вигідно тримати в графі “зниклі без вісті” більшу частку своїх загиблих. Очевидно, не тільки з-за обов’язку виплачувати “гробові гроші”. Одна справа, коли кількість загиблих один-два десятки тисяч, зовсім інша, коли вона перевищує 100 тис. Доки атомізованість суспільства дозволяє не відчувати різницю між удаваним та реальним, велика брехня працює. Щоправда, вже лунають думки, що коли кількість вбитих росіян сягне 140 000 осіб, це відчує на побутовому рівні кожний громадянин держави-агресора. Отже брехні міноборони рф про невелику кількість втрат залишилося недовго.

Посилання

  1. М.Н. Дудин. Протестные настроения и уровень жизни населения России: краткий эмпирический анализ.// Власть, 2022, №1. – С.9-16.
  2. Ю.Н. Гаврилец, К.В. Клименко, А.В. Кудров. Статистический анализ факторов социальной напряженности в России.// Экономика и математические методы, 2016, том 52, №1. – С.45-66.
  3. Л. М. Нємець, К. Ю. Сегіда, Н. В. Гусєва. Основи соціальної географії. –   Харків – 2016.

Денис Под'ячев

маркетолог, соціолог, політолог

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *