Зусиллями популярних журналістів-розслідувачів тендери на Prozorro давно під мікроскопом уваги громадськості. Та профанне сприйняття соціологічної практики здатне легко перетворити тверезий аналіз на полювання на відьом.
Невдячна справа в Україні – керувати державою або грати у футбол. Бо, перефразуючи “класика”, всю кар’єру тебе повчатимуть як правильно – “не тільки лишень усі”. Соціологам в цьому сенсі пощастило ще менше. Оскільки чи як би там все не було ідеально в твоєму дослідженні, все одно отримаєш купу хейту від когось, невдоволеного результатами.
Але хейт читачів та широких кіл громадськості це пів-біди: все ж має соціологічна практика багато специфіки, вимагати розуміння якої від широкої аудиторії якось наївно. Та потерпимо, потроху виховаємо – журналісти нам в поміч. Вони стільки релізів бачили, стільки прес-конференцій відвідали, що давно відрізняють, коли опитування “джинсове”, коли справжнє. А ми, соціологи, їм в цьому допомагатимемо, роз’яснюватимемо: чи можна довіряти вуличним опитуванням, чи завжди вказується похибка і т.д.
Чим ми, власне, всі ці роки й займалися, як наприклад тут або тут. І, як нам здавалося, почав проглядатися певний прогрес: відверто заказних соцопитувань, за відчуттями, “в етері” поменшало. Здавалося, що більшість колег-журналістів почала розумітися на характерних рисах фейків та навпаки надійної інформації, усвідомлювати реальну вартість соцопитувань, перевіряти зрештою джерела (виконавців досліджень) тощо.
Та прояви відверто профанного сприйняття проєктів соціологічних досліджень у медіа все одно трапляються. Стереотипна уява малообізнаних з предметом оглядачів вкупі з гонитвою за “смаженими фактами” раз по раз призводять до чергових журналістських казусів. У найгірших випадках – до заплямування репутації соціологічних центрів.
Так, 16 вересня, на сайті одного з провідних вітчизняних джерел журналістських розслідувань “Наші Гроші” вийшов матеріал “Вчені вгатили ФОПу 1,5 млн у соцопитування українців, чи знають вони, як морські трави впливають на зміни клімату”. У своєму прагненні знайти корупційні ознаки у тендері з проведення “Опитувального дослідження щодо перспектив інтеграції питання захисту морських трав у національне законодавство України з оцінки впливу на навколишнє середовиище та підвищення обізнаності населення” на майданчику Prozorro (UA-P-2025-07-30-012291-a), автори статті не знайшли нічого розумнішого, як усіляко захейтити переможця тендеру, на тій підставі, що це якийсь невідомий їм ФОП, і виграш у тендері на проведення дослідження вартістю в 1,5 млн. – в умовах широкомасштабної війни для такого виконавця якось забагато.
UkrSocStandart з глибокою повагою ставиться до розслідувальної журналістики в цілому, вважаючи її ключовою ланкою у боротьбі з проблемою системної корупції (зокрема не один рік співпрацюємо з ГО “ХАЦ”, однією з провідних організацій у галузі журналістських розслідувань). І ми б не реагували так експресивно на цей, на перший погляд, тривіальний випадок, якби мова не йшла про керівника проєктів UkrSocStandart, який, власне, і взяв участь у вказаному тендері – в якості ФОП Под’ячев Денис Миколайович.
Що дозволено Юпітеру, не дозволено ФОПу?
Ймовірно, усвідомлюючи недолугість закидів, автори згаданої вище статті не знайшли нічого кращого, як дискримінувати переможця тендеру на тих підставах, що він власне ФОП, і що він зумів виконати встановлену Замовником і організатором закупівлі на Prozorro (Інститут морської біології НАНУ) умову – підтвердити відповідними договорами та актами виконаних робіт свій не менш як 10-річний професійний досвід.
Тут варто окремо зазначити, що Замовник встановив вимогу, згідно з якою Виконавець має підтвердити не менш як 10-річний дослідницький стаж, у зв’язку з чим невідомий анонім жалівся на Prozorro, що ця вимога може “обмежувити коло учасників ринку, що може мати ознаки дискримінаційних вимог”. На це Замовник відповів, що це вимога координатора міжнародного проєкту (який Замовнику і надав грант на дослідження), і що підійде договір за 2015 р., а також може бути врахована дата реєстрації компанії.
Мабуть, така відповідь невідомого аноніма (а також раптово співчуваючих йому “Наші Гроші”) не влаштувала, оскільки на тендер він зрештою не заявився. Тому крайнім потрібно було призначити єдиного учасника, який вимогу дотримав. А для цього потрібно було поставити йому в провину, що він: а) ФОП-переможець найдорожчого соціологічного дослідження по тендерах на Prozorro з 2023 р., б) за те, що він не настільки відомий ресурсу “Наші Гроші” і зрештою – в) як претендент, який хоч і “довів свій зв’язок з професією”, але зробив це за допомогою якихось малобюджетних проєктів з 2013 р.
Ще раз, не переплутайте. Поставити вимогу у вигляді 10-річного досвіду виконавця робіт – це дискримінація. А відмовляти людині у праві на участь у тендері на Prozorro на підставі, що він/вона лише ФОП, а сума тендеру начебто чимала – ні! І це не кажучи про те, що своє “фе” щодо дискримінаційних умов конкурсу логічніше висувати його організаторам, не намагаючись публічно ганьбити добре ім’я тих, хто мав нахабство ці вимоги задовольнити. В іншому випадку така експертна “позиція” тхне маневрами в дусі недобросовісної конкуренції.
У прагненні проілюструвати дрібнуватий рівень ФОПа-переможця, що зазіхав на таку астрономічну суму на соціологію, “Наші Гроші” не тільки перелічили тематику проєктів з 2013 р., по яких ФОП Под’ячев Д.М. надав Замовнику договори та акти виконаних робіт, але й чогось применшили зазначену в них вартість робіт. Мовляв, усі вони були “вартістю від 3 до 8 тисяч гривень”. Справді зазначені в документах суми або не помітили, або не захотіли помічати, тож наведемо їх в оригіналі:
- сприйняття покупцями мережі «АТБ» горохових супів швидкого приготування «Ласочка» і «Тьотя Соня» – 8250 грн.
- впізнаваність та споживацькі настрої жителів Харкова стосовно торгово-розважального центру «Французький бульвар» – 16 070 грн.
- сприйняття жителями Києва «астрології як цілісної системи знань» – 11 900 грн.
Тобто справжня вартість раніше виконаних робіт в середньому в декілька разів перевищувала ту, яку зручно було вказати з голови журналістам “Наші Гроші”. Так, ці суми теж важко порівнювати з вартістю в 1,5 млн. грн. Та наскільки взагалі коректно порівнювати теперішню вартість робіт з 2013 р., коли існували зовсім інші умови оплати праці інтерв’єюрів (а 1,5 млн. грн. – легко міг складати річний оборот дослідницької компанії з першої десятки на ринку) – питання, яке залишимо на совісті авторів матеріалу.
Щоб додати підозрам у наявності корупційної складової у тендері ваги, автори приправили матеріал “рейтингом з ТОП-20 за ціною соціологічних досліджень, замовлених через Prozorro у 2023-2025 рр.”. Якщо вірити цьому “хіт-параду”, дорожчими за опитування, проведене ФОП Под’ячев Д.М., виявилися хіба що три проєкти, виграні ТОВ “Інфо Сапієнс”. Сам же “хіт-парад” мав складатися з 20 позицій, мабуть, задля того, щоб опитування для Інституту морської біології НАНУ виглядало максимально контрастно на тлі проєкту, що, наприклад, за “скромні” 697 тис. грн. у статусі фізособи виконав куди більш відомий авторам Олексій Антипович (“19 місце”).
Наступного ж дня матеріал від “Наші Гроші” перепостили видання Dengi.Ua, Комерсант України, Парламент.Уа, Патріоти.орг.Уа. З них більш-менш виважено переказали зміст хіба що Dengi.Uа. Всі інші – відтворили статтю майже у первинному вигляді. Вочевидь, апріорна довіра до будь-якого опусу з-під пера деяких людей, які вважаються взірцем антикорупції, настільки сильна, що можна, нехтуючи стандартами професії, просто переказувати їх тексти, без належної фактологічної перевірки.
Соцопитування vs кілограм картоплі
Відтак про головне. Цього матеріалу не було б, якби автори горезвісного опусу від “Наші гроші” мали звичку:
- повністю перевіряти інформацію перш ніж робити висновки, що можуть сформувати в читача хибну уяву. Не кажучи про те, щоб звернутися за коментарями безпосередньо до Виконавця та Замовника тендеру на соцопитування.
- компенсувати прогалини у володінні предметом репортажу, за допомогою професійної літератури або блогів (в наш час у мережі вистачає професійного відеоконтенту).
Тоді вони змогли б побачити/зрозуміти, що двох однакових досліджень не буває, що порівнювати два опитування з подібною навіть вартістю цілковита профанація. В одному випадку соціологи могли опитати 500 осіб по 5 питаннях телефоном, а в іншому треба було зібрати 2000 особистих інтерв’ю тет-а-тет, “прогнавши” опитувальником з 50 питань. Соцопитування – не кіло картоплі, щоб довільно вишикувати їх в ряд по вартості.
У даному випадку потрібно було опитати 1500 осіб (всіх особисто) за більше ніж важким опитувальником з близько 30 запитань. Питання були переобтяжені професійною мовою юристів та екологів, з-за чого тривалість одного інтерв’ю сягала 30-40 хв. по часу. Ще й у стислий термін (25 вересня вже мав бути підготовлений звіт). І щоб дотримати цей дедлайн, довелося залучити мережу з 40-50 інтерв’юєрів.
Скільки ж мала коштувати, на думку, експертів з “Наші гроші”, така робота, щоб не припускати в ній корупційну складову? І чи не стресовість умов проєкту зрештою переконала колег з більш відомих розслідувачам з “Наші Гроші” дослідницьких компаній, ніж ми, відмовитися від участі в тендері на Prozorro? А не тому, що їх дискримінувала вимога довести 10-річний стаж. Бо, за логікою вельмишановних розслідувачів, виходить так, що Олексія Антиповича з Групи “Рейтинг” або ТОВ “Інфо Сапієнс” відлякувала саме вимога довести 10-річний стаж. Якийсь там ФОП з Харкова його довів, а вони б не довели? Це саме так і має виглядати викривальна журналістика?
В соціологів прийнято доводити початкові припущення фактами. Це називається підтвердити дослідницькі гіпотези. В ході робіт ми наші гіпотези підтвердили за допомогою не натяків та підозр, а зібраного з “полів” масиву анкет.
І наостанок. Щоб полегшити журналістам “Наші Гроші” титанічну працю з пошуку відомостей про компанію UkrSocStandart та її керівника проєктів, ми зробили це за них. Окрім купи посилань на веб-ресурси, що в різні часи цитували наші дослідження, знайшли зразки наявних у мережі періодики та наукових видань. Якщо вірити їм, виявляється, що ми – відомі як постачальник послуг з проведення соціологічних досліджень і без укладених на мільйонні суми договорів 10-річної давнини (нижче додано скріни):
- Ринок маркетингових досліджень в Україні, 2015 рік/“Маркетинг в Україні”/№1-2, 2016.
- Л.В. Калашнікова. Організація діяльності соціологічних служб/Навчальний посібник для студентів ВНЗ/Миколаїв – 2016.
